На початку формування  на Україні власної податкової системи система оподаткування прибутку підприємств  знаходилася під значним впливом догм та підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі . Довгий час концепція оподаткування прибутку не зазнавала суттєвих змін  .Головні ідеї цієї концепції були наступними :

1.      Високі прибутки підприємств сфери матеріального виробництва – це нормально , високі ж прибутки  підприємств посередників та громадян є аморальними .

2.      Основним доходом громадян має бути заробітна платня , яка є майже однаково невисокою для всіх галузей .

3.      Амортизація є витратою а не зменшенням  податкового зобов’язання

Така політика стала причиною формування ситуації коли :

1.      Податок  на доходи громадян займав незначне місце в формуванні  дох одної частини бюджету держави , а основний тягар був перенесений на підприємства .

2.      Громадяни не мали можливості розпочати власну справу ( власних доходів не вистачало , а держава не займалася кредитуванням приватних підприємців )

3.      Амортизаційний фонд не є реальним джерелом інвестицій

Через це  на певному етапі зневажання ролі посередницьких фірм та малих приватних підприємств призвело до того , що в умовах переходу до ринкової економіки більшість державних промислових підприємств не змогла самостійно ефективно займатися забезпеченням ресурсами власного виробництва та збутом продукції . Це призвело до зниження обсягів виробництва та ефективності діяльності підприємств , що в свою чергу стало причиною зменшення надходжень до бюджету від оподаткування прибутку підприємств.

Через те ж , що надходження від даного податку завжди займали друге місце  за обсягами в дохідної частини держбюджету   таке зменшення вимусило державу перейти від оподаткування прибутку підприємств до оподаткування їх доходів . Це ще більше посилило податковий тягар на підприємства через те , що тепер оподаткуванню підлягали не тільки прибуток , а й витрати виробництва . Бажаного ефекту зростання надходжень держава досягла лише на короткий період після чого знову відбулося зниження  , що вимусило законодавців знову перейти до оподаткування прибутку.

Особливе місце в розвитку оподаткування прибутку підприємств на Україні займає надання пільг. Як правило такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхідної діяльності , а окремим юридичним особам з метою “протекціонізму”. Досвід застосування таких пільг засвідчив , що будь яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів .

Так надання пільг окремим благодійним фондам ( низка указів Президента за 1994 – 1995 роки призвело до згортання ділової активності та монополізації деяких продуктів підакцизної групи . Надання пільг “ чорнобильцям “ ( 1991 рік )  зруйнувало легальну торгівлю автомобілями та тютюновими виробами .

Також викликає подив надання пільг або відстрочення податкових платежів для державних підприємств ( березень 1996 року ) через нестачу обігових коштів . Я вважаю , що нестача обігових коштів свідчить про неспроможність підприємства  функціонувати , про його фактичне банкруцтво . В дійсності ж держава тягне на собі борги багатьох підприємств не визнаючи їх банкрутами . Без сумніву є підприємства без яких не можливе ефективне функціонування економіки , для них повинна існувати підтримка держави . Інші ж через механізм банкруцтва повинні або змінити власника , залишаючись єдиним комплексом , або бути розпроданими для виплати боргів .

Найбільш парадоксальним є також те що фактично при ставці податку 30 % фактично підприємства сплачують на 10 – 15 % більше . Таке переоподаткування витікало насамперед з наступних правил обліку фінансових результатів діяльності підприємства :

1.      Не дозволялося переносити збитки отримані в поточному податковому періоді на майбутні періоди.

2.      Не дозволялося відносити на витрати виробництва  в поточному періоді видатки по придбанню матеріальних запасів , що будуть використовуватися в майбутніх періодах

3.      Не дозволялося вести амортизацію основних фондів невведених в експлуатацію

4.      Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції та впроваджувати інший ніж лінійний метод амортизації .

Досі діє правило , що забороняє продаж товарів за ціною нижчою за собівартість , не зважаючи на значне зростання товарних запасів ( зараз вони складають 40 % від ВВП )

 Побудова в Україні економіки відкритого типу , розмаїття форм власності та джерел отримання доходів , постійна потреба держави в отриманні фінансових ресурсів  і невідповідність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування податкового законодавства .

Слід зазначити , що в країнах з розвинутою ринковою системою основними джерелами поповнення дохідної частини бюджету є особистий податок з громадян та податок на додану вартість .Питома вага ж надходжень від податку на прибуток корпорацій дуже незначна .( від 2 до 15 % ) ( Схема №1). Він в цілому виконує функцію регулятора виробничо-господарських процесів . При цьому існує загальна тенденція до зниження питомої ваги цього податку в загальній сумі податкових надходжень .

 В Україні спостерігається протилежна ситуація : питома вага надходжень в держбюджеті  коливалась в різні роки від 19 до 25  % . В 1996 р. основну частку зведеного бюджету України складав податок на додану вартість ( 21 % ) та податок з прибутку підприємств ( 19 % )  , питома ж вага податку на доходи громадян склала лише 9 %     

Орієнтуючись на світові тенденції , які свідчать про зниження фіскальної функції податку на прибуток підприємств  і підвищення його регулюючої ролі був прийнятий Закон України  “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ””( далі - Закон )

Схема №   1 Структура федерального бюджету США за 1994 фінансовий рік