Докорінних змін зазнала система нарахування амортизації .

Відповідно до нового порядку нарахування амортизації та ведення обліку основних засобів збільшення балансової вартості основних фондів , що підлягають амортизації , відбувається не після введення їх в експлуатацію , а відразу після їх придбання .

Принципіально новим є те, що нарахування амортизації відбувається не на первинну вартість . а фактично на залишкову. Відповідно до Статті 8 Закону суми амортизації визначаються шляхом застосування норм амортизацій до балансової вартості , яка визначається за формулою :

Б(а) = Б + П - В - А

Б(а) – балансова вартість на початок звітного періоду

Б - Балансова вартість на початок періоду попереднього за звітний

П - Сума видатків понесених на придбання , покращання , ремонту основних фондів на протязі періоду , що передував звітному

В - Вартість основних фондів виведених з експлуатації в попередньому періоді

А - Сума амортизаційних відрахувань нарахованих в попередньому періоді

Порівняно зі старим законодавством значно збільшені ставки амортизаційних відрахувань . Для групи 1 до якої відносять будівлі та споруди ставка встановлена у розмірі 5 % на рік .Це пояснюється тим , що :

1. Амортизація відноситься на собівартість продукції

2. Вартість основних фондів даної групи як правило дуже велика

3. Велика ставка призвела б до значного зростання цін

Для групи 2 ( офісне обладнання , інструменти ,транспорт , ) ставка встановлена у розмірі 25 % . Це найбільш мобільна частина основних фондів тому для неї встановлена найбільш висока ставка амортизації , яка забезпечує відшкодування вартості основних фондів на 80 – 90 % за перші 3 –4 роки їх експлуатації

Для інших видів основних фондів встановлена ставка 15 % . Але платник податку може встановити прискорені норми амортизації

1 рік експлуатації – 15 %

2 рік експлуатації –30 %

3 рік експлуатації – 20 %

4 рік експлуатації – 15 %

5 рік експлуатації – 10 %

6 рік експлуатації – 5 %

7 рік експлуатації – 5%

Для прискорених норм амортизації встановлене обмеження : її не можуть застосовувати платники податку які випускають продукцію на яку встановлені державні регульовані ціни.

Наступною істотною позитивною зміною є надання можливості платникам податку проводити щорічну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції за рік .

Не звертаючи на те , що процес нарахування амортизації зазнав значних змін залишилися певні недоліки . На мій погляд необхідно зробити амортизацію не видом витрат , а зменшенням податкових зобов’язань . Тобто на суму амортизаційних нарахувань зменшується сума податку на прибуток , що підлягає перерахуванню до бюджету.

Це надало б змогу встановити високі норми амортизації для всіх основних фондів не підвищуючи при цьому ціну товару .А встановлення високих норм амортизації призвело б до прискорення відшкодування витрат на придбання основних фондів , а значить підвищило б швидкість обертання грошей на підприємстві.

Взагалі така система нарахування амортизації дозволила б зменшити вартість вітчизняних товарів , що значно підвищило б їх конкурентноздатність