Доходи бюджету відображають економічні відносини, що виникають між державою та підприємствами, організаціями та громадянами в процесі формування державного фонду держави. Формою проявлення цих економічних відносин слугують різні види платежів підприємств, організацій та громадян у державний бюджет, а їх матеріально-речовим втіленням – грошові кошти, мобілізовані в бюджетний фонд. Бюджетні доходи, з одного боку є результатом розподілення вартості суспільного продукту між різними учасниками процесу відтворення, а з іншого – виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованної в руках держави вартості, бо остання використовується для формування бюджетних фондів териториального, галузевого та цільового призначення.

Склад доходів бюждету, форми мобілізації грошових коштів у бюджет залежать від системи та методів господарювання, а також від економічних завданнь, які вирішує суспільство. В нашій державі, де власником переважаючої долі засобів виробництва до недавнього часу виступала держава, бюджетні доходи базувались в більшості на грошових накопиченнях державних підприємств. Система платежів у період 1930-1990 гг. відрізнялась тим, що мала яскраво виявлений фіскальний характер, була централізованою, будувалась на використанні індивідуальних ставок. Ці риси відображали адміністративно-командний підхід мобілізації фінансових ресурсів у розпорядженні держави, свідчили про прагнення центру зосередити в своїх руках максимально важливу величину грошових коштів.

Перехід до ринкового способу господарювання потребує використання економічних методів керівництва суспільним виробництвом, а неефективність форм мобілізації частини чистого доходу підприємств у бюджет, які використовувались раніше, обумовила зміни системи доходних надходжень – вона стала будуватись на базі податкових платежів; взаємовідносини підприємств з бюджетом були переведені на правову основу регульовану законодавством.

Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються під час використання частини національного доходу на загальнодержавні потреби.

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які склалися між державою та юридичними та фізичними особами. Ці грошові відносини об’єктивно обумовлені та мають специфічне суспільне призначення-мобілізацію грошових коштів у розпорядження держави. Тому податок може розглядатися в якості економічної категорії, якій притаманні дві функції – фіскальна та економічна (іноді замість економічної виділяють регулюючу функцію).

За допомогою фіскальної функції формується бюджетний фонд. Податки безпосередньо зв’язані з розподільчою функцією фінансів у частині перерозподілу створеного ВНП між державою та юридичними та фізичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації ВНП у бюджеті на загальнодержавні потреби. Фіскальна функція є важливою в характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. Дивлячись на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, а головне – надійних податків. Податкові надходження повинні бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися у регіональному просторі.

Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно на протязі бюджетного року в чітко встановлені строки. Так як призначення податків лежить у забезпеченні видатків держави, то строки їх надходжень повинні бути узгоджені з термінами фінансування видатків бюджету.

Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані в повному обсязі. Нема сенсу встановлювати такі податки, які таких гарантій не дають, так як тоді невизначеною стає вся фінансова діяльність держави.

Рівномірність розподілення податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі грошових коштів між бюджетами, що понижує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування та самофінансування.

Податки характеризуються рухом вартості від юридичних та фізичних осіб до держави. Їх сплата призводить до зменшення доходів платників, причому об’єктивно кожен платник зацікавлен сплатити якомога меншу суму податків. Таким чином в сутність кожного податку покладена економічна або регулююча функція. Її суть полягає у впливі податків на різні сторони діяльності платників податків. Так як регулююча функція є об’єктивним явищем, то вплив податків здійснюється незалежно від бажання держави, яка їх встановлює. Разом з тим, держава може свідомо використовувати податки з ціллю регулюиання певних процесів у соціально-економічному житті суспільства. Реалізуючи цю функцію, держава впливає на виробництво, стимулюючи або стримуючи його розвиток, посилюючи або послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможній попит населення.